Эпитафии на памятник
Эпитафия — это искренние слова скорби, любви и уважения, увековеченные на граните. В нашем каталоге собраны памятные надписи, стихотворные строки и религиозные изречения, которые помогут передать светлую память о вашем близком человеке.
Вы можете выбрать готовый вариант или предложить свой текст для гравировки.
🇷🇺 Русский
Общие
- Помним, любим, скорбим…
- Светлая и бессмертная память о тебе всегда будет царить в сердцах.
- Нет больше горя, чем горечь, вызвана утратой.
- Одной звездой стало меньше на бренной земле. Одним светилом стало больше на небосклоне.
- И сердце наполнено болью, и горю нет конца.
- На земле мне одиноко и пусто без тебя
- Путь человека на земле краток, а память остается вечной
- Благодарю тебя за вместе прожитые годы
- Помним, любим, скорбим.
- Ты ушёл из жизни, а из сердца нет.
- И сердцу больно и горю нет конца.
- Спасибо за вместе прожитые годы.
- Земной путь краток, память вечна.
- Дорогой, любимой, единственной от …
- Вернуть нельзя, забыть невозможно...
- Ты спишь, а мы живём, ты жди, и мы придём...
- Нет больше горя, чем горечь от утраты.
- Вечная память о тебе в сердцах родных.
- Ты память счастья, что умчалось прочь.
- Светлый, чистый образ твой всегда с нами.
- Тепло души твоей осталось вместе с нами.
- Что можно выразить словами коль сердце онемело?
- Из сердца все на свете лица не выжгут твоего лица.
- Благословляю всё, что было, я лучшей доли не искал.
- Не говори с тоской: их нет, но с благодарностью: Были.
- Из жизни ты ушел мгновенно, а боль осталась навсегда.
- Тому, кто дорог был при жизни, от тех, кто любит и скорбит.
- Ни разумом, ни сердцем не постичь бездны горя и утраты.
- Мы сожалеем, плачем и скорбим, что ты остался вечно молодым.
- Слова и слезы бессильны передать всю глубину нашего горя.
- Любим тебя, гордимся тобой, и в памяти нашей всегда ты живой.
- Тихо деревья, листвой не шумите.мамочка спит, вы ее не будите...
- Как много нашего ушло с тобой, как много твоего осталось с нами.
- Вы меня не зовите, к вам не приду. Вы ко мне не спешите, я вас подожду.
- Не суждено мне быть как прежде в любви и радости дожить свой век.
- Ангел мой, прости, виновата. Что не была в час смерти рядом с тобой.
- Не высказать горе, не выплакать слёз, навеки ты радость из дома унёс.
- Не надо надписей для камня моего, пишите просто здесь: он был, и нет его.
- Тебя, как собственное сердце, нельзя забыть и заменить. Любящие тебя …
- Живой тебя представить так легко, что в смерть твою поверить невозможно.
- Горем сердце мое твоя смерть обожгла. Без тебя, что мне мир и мирские дела.
- Всё было в нём - душа, талант и красота. Искрилось всё для нас, как светлая мечта.
- Проходящий, остановись, обо мне, грешном, помолись. Я был как ты, ты будешь как я.
- Здесь та любовь, что правду подарила, здесь та печаль, что мудрость принесла.
- Ты зачем ушёл, родной, спать в земле сырой? Ты зачем меня оставил маяться одной?
- Словами не высказать, слезами не выплакать наше горе. Ты всегда в наших сердцах.
Из Библии
- Ходил перед Богом, был праведен и непорочен.
- Господь давал успех! Ангелы были с ним - и во всем, что делал этот человек.
- На вспоможение твое рассчитываю, Господи!
- Он не лишил милости своей ни мертвых, ни живых!
- Вот человек Божий, человек уважаемый!
- Плакал народ весь над гробом его…
- Жив Бог мой, избавляющий душу мою от всякого бедствия.
- Да сотворит Господь истину и милость свою…
- Ты, Бог мой, восславь меня, помилуй меня!
- Господь для меня прибежище и сила.
- Дай мне, Господи услышать веселие и радостью твою, да возрадуются мощи, тобой сокрушенные.
Надписи супругу
- Вернуть тебя нельзя, забыть невозможно.
- Ты память счастливых дней, которые умчались прочь.
- Твое душевное тепло всегда останется вместе с нами.
- Чистый и светлый образ твой будет с нами.
- Как много нашего ушло с твоей смертью, как много твоего осталось вместе с нами.
- С любимыми невозможно расстаться…
- Блаженны чистые помыслами и сердцем, ибо они узрят Царствие Небесное.
- Покойся с миром.
- Невозможно постичь горечь утраты, ни разумом, ни сердцем.
Эпитафии отцу
- От нас ты смог уйти мгновенно, а боль осталась навечно.
- Нет меры для горя и собственных слез.
- Ты счастье и радость от нас всех унес.
- Никто не смог тебе помочь, ушел от нас ты очень рано.
- Но близкий образ твой родной, семья вся помнит постоянно.
- Ты вдруг ушел, и сердца нет…
- Живым представить так легко, а в смерть поверить невозможно.
- Наше горе не измерить и в слезах не излить.
- Мы тебя, наш родимый, будем до конца своих дней любить.
- Все было в нем – талант, красота и душевность.
- Отец искрился для нас, как светлая мечта.
- Спи, любимый отец, боль утраты всех нас сплотила.
- Память о тебе жива будет всегда.
- Пришел к концу земной твой путь, глаза твои закрыты.
- Прощай, дорогой папа, мы тебя помним.
- Не слышно нам родных речей, не видно добрых и лучистых глаз.
- Зачем судьба немилосердна и забрала тебя от нас.
- Сердце кровоточит, а разум отказывается верить в горькую утрату. Ты для нас не умер, а ушел куда-то.
- Прости, что всю силу любви и уважения мы не успели отдать тебе при жизни.
Матери
- Единственной, любимой, дорогой матери. Спи спокойно…
- Как капли росы на щеках наши слезы. Спи, мамочка, с миром. Помним, скорбим.
- В ней было все – красота, доброта, талант и душевность.
- Ты для нас была опорой и поддержкой, спи с миром.
- Ушла ты так рано, слезами омоем твою могилу, не в силах погасить боль утраты.
- Добрые, светлые, милые глаза мамы, теплые, мягкие руки, нежные объятья навсегда останутся в нашей памяти. Нам очень трудно без тебя, прости…
- Мы никогда не смиримся с горькой утратой. Ты в сердце и душе нашей навечно.
🇺🇦 Українська
№1
Ти в інший світ пішов так рано,
Лиш тільки пам’ять про тебе жива.
І вся наша туга і вся наша рана
Не поміщається в прості слова.
№2
Горе наше не зміряти,
І сльозами не змити.
Ми тебе (вас), як живого
Будем вічно любити.
№3
Осиротіла наша хата,
Нема тебе, твоїх очей.
Ніхто до нас тебе не верне,
Хоч ми і плачем кожен день.
№4
Спустіться тихо на коліна
І сумно голову схиліть.
Прийдіть до мене на могилу,
Із світу звістку принесіть.
№5
Твій вічний сон
наш вічний сум.
№6
Тому, хто дорогим був при житті,
Від тих, хто пам’ятає і сумує.
№7
Глибокий сум і вічна пам’ять
Назавжди залишаться з нами.
№8
Любимо, Пам’ятаємо, Сумуємо.
№9
Нехай вітер тебе заколише,
Ніжну пісню співають пташки.
Спи спокійно – ми будем молитись
За спасіння твоєї душі.
№10
Ми дуже любимо тебе, наш сину
І вічно в небеснім царстві ти живи.
Колись, у вічності зустрінемось з тобою,
Лиш це одне вгамовує наш біль.
№11
Так рано пішов ти, залишивши нас,
Забравши і щастя і радість з собою.
Пробач же нам, рідний, наш любий навік,
Що ми не змогли доглядіть за тобою.
№12
Для всього свій час і година своя,
Кожній справі під небом:
Час родитися і час помирати.
№13
Зіронько наша ясна, ти у житті був прекрасним,
І хоч доля роками тебе обділила.
Для нас ти завжди будеш
Ніжним, добрим, ласкавим, малим.
№14
Пройдуть роки, спливуть тумани,
Над світом знов зійде зоря.
Та не зітруться тії рани,
Що принесла нам смерть твоя.
№15
Душа не винесла тяжкої втрати,
За внучкою у вічність відійшла.
Ми будемо вас завжди пам’ятати,
Рідненька наша мамо і бабуню дорога.
№16
Зупинись, прохожий, пом’яни мій прах.
Бо я вже удома, а ти ще в гостях.
№17
Як хочеться почути слово “тату”.
І відгукнутись: “Діточки, я тут ”.
№18
Ой тату, тату! Словами не висловити,
Сльозами не виплакати нашу щиру і палку печаль.
№19
Як скоро день за днем летить,
Життя мов хвиля пробіжить.
Турботам всім прийде кінець,
Покличе в вічність нас творець.
№20
Нехай проходять роки й дні,
А серце все болить за вами.
Ми голови схиляємо в журбі,
Земля вам пухом, тату й мамо.
№21
Той день, коли твій погляд згас
І серце перестало битись.
Став найстрашнішим днем для нас
І ми не можем з цим змиритись.
№22
Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти.
На серці в нас глибока рана
Поки живі ми – з нами ти.
№23
Немає вас, тату, та досі зігріті
Ми вашого серця незгасним теплом.
№24
Найдорожчій, єдиній, найріднішій людині,
Що подарувала нам життя,
Це вам ,наша мамо, цей дарунок останній.
Ви в наших серцях вічно жива.
№25
Спіть спокійно, рідний тату,
В темній хаті в далині.
Нехай шум дубів зелених
Не тривожить ваші сни.
№26
Вже не прийдеш ,як то колись,
Так звично – жвавою ходою.
На юній грані час спинивсь,
Сумують рідні за тобою.
№27
Тобі, наша люба, кохана, рідненька.
Від тих, хто тебе любить ,пам’ятає, сумує.
№28
Наші душі болять, а серця наші плачуть.
№29
В той день, коли Ісуса розпинали,
Коли за нас страждав він на хресті.
Твої синочку муки закінчились,
В земному тимчасовому житті.
№30
Пішов від нас ти в вічний спочинок,
В самому розквіті життя.
Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,
В висоти неба голубого, до Отця.
№31
Недолюбив ти, недомріяв,
Не оцінив красу життя.
Єдиний сину, гордість і надія,
Чому назад немає вороття?
№32
Тебе ніколи не забудем,
Стискає душі наші жаль
Ти радість всю забрав з собою,
Залишив нам одну печаль.
№33
Є сила, що може забрати з життя,
Та з пам’яті рідних – ніколи.
№34
Минають дні, минуть і роки,
А ти не приходиш до нас.
Сину, наш сину, люба дитино,
Забрала тебе страшна домовина.
Тебе ми чекаємо ночі і дні,
Прийди на хвилину, хоча б уві сні.
№35
Біль серце стискає, плаче гірко душа.
Більшого горя немає, як втрата твого життя.
№36
О земле! Не тяготи його собою,
Він так любив життя і дорожив тобою.
Завчасно сонечко його зайшло,
Як мати й батько, дай йому своє тепло.
№37
Ти був для нас неначе пташка,
І щебетав, як соловей.
Без тебе жити сумно й важко
І серце плаче ніч і день.
№38
Синочку мій, стежинку я до тебе протоптала
Гіркими сльозами її я поливала
Синочку, як сильно тебе я любила.
Та вберегти тебе я не змогла.
№39
Сон страшний яснії очі закрив
І вуста вже не вимовлять й слова.
Вірить я не хотів, що не стало тебе,
Твоєї ласки, тепла і любові.
№40
Хай тихо скотиться сльоза,
Зате, що ти колись була.
За руки невтомні з мозолями,
Тепло душі і ніжне серце мами.
З великим сумом і думками,
Ми завжди з вами .
№41
Ты ушел от нас непростившись,
Не вернешся ты больше домой.
Если бы знал ты, сыночек,
Как больно и грустно
Без тебя, наш любимый, родной.
№42
Живым тебя представить так легко,
Что мертвым просто невозможно.
№43
Спасибі за невтомні руки золоті,
За мудрість, доброту, безсонні ночі.
Усіх нас в неспокійному житті
Оберігають рідні ваші очі.
№44
Дорогий(а) наш(а) …..
Сумно нам без тебе.
Ти до нас не прийдеш,
Тільки ми до тебе.
№45
Вічний спокій душі твоїй, сестричко.
Пам’ять про тебе священна для нас.
№46
Глибокий сум і вічна пам’ять
Назавжди залишаться з нами.
№47
Безмежне горе, страждання, печаль.
Тяжка розлука, жорстока, невблаганна смерть.
Мов серце вирвала з грудей
Єдиного синочка, чоловіка, татка, внука.
№48
Рано змучилась ти від життя
І пішла у неблизьку дорогу.
Як догнати тебе?
Як вернути тебе?
Яке слово промовить до Бога?
Як живою була, нас усіх берегла,
Тільки я не зберіг твого щастя.
А тепер ні злоба, ні молитва раба,
Не вернуть уст солодких причастя.
А де мама?Пита наше любе дитя,
Що сказати їй? Я не знаю.
Ранить душу її я не можу, повір,
Набрехати не маю я права.
Ти прийди з далини, увійди в мої сни.
Я благаю тебе, ти пробач, ти прости,
А у снах приходи, приходи!
№49
Довше прожити на думці було.
І може прожив би, та сонце зайшло.
№50
Померла ви, наша матусю
В самому розквіті життя.
І в серці нашому навіки,
Вам вже не буде вороття.
№51
Тернисту дорогу без долі і щастя,
Пройшли ви на нашій землі.
Тож вічную радість і небо любові,
Хай Бог милосердний дарує вам всім.
№52
Земная жизнь сложна и скоротечна
И близких провожать безмерно жаль.
Хранить твой образ будем вечно,
И память добрую, и вечную печаль.
№53
Вічні небеса Бог дарує нам,
З вірою в Христа будем жити там.
Після днів земних, після днів сумних
З радістю ввійдемо до небес святих.
№54
Не віриться, але насправді сталось,
Нема тебе, а навкруги краса.
Життя зі скелі каменем зірвалось,
І чорним маревом покрились небеса.
№55
Чому так рано обрій твій погас?
І так раптово ти ішла від нас.
Та доки будем ми на світі жити,
Не згасне пам’ять, не зів’януть квіти.
№56
Обірвалась, замовкла струна,
Лиш тремтять недоспівані звуки.
Є у небі країна свята,
Де не буде печалі й розлуки.
№57
Душа спочила…Відійшли турботи,
Покинув біль, тривога відлягла.
Нема куди спішить – нема роботи,
А ти без неї й миті не могла.
Була ти дуже гарна, енергійна.
За все життя спочиночку не знала,
Так щиро обробляла землю рідну,
Так тонко пряла, ткала, вишивали.
…Минуло все. Полинула у вічність,
Не вернеться мирськая суєта.
Відпочивай, вповай на Божу милість,
До другого пришествія Христа.
№58
Вогонь життя раптово згас,
Печаль і смуток серце ранить.
Ризький уклін тобі від нас
І вічна пам’ять.
№59
Глибокий сум і добра пам’ять
Назавжди залишаться з нами .
№60
Ми стежку до вас протоптали,
Сльозами її полили.
Ми всі вас дуже любили,
Однак вберегти не змогли.
№61
Не забудемо тебе(вас) ми ніколи,
Пам’ять вічна у наших серцях.
Але важко і гірко до болю,
Що тебе(вас) вже нема поміж нас.
№62
Такого щирого, простого,
Такого рідного, як ти.
Такого доброго нам сина,
Ніколи більше не знайти.
№63
Немає стільки крапель в морі
І степ немає стільки роз.
Щоб виплакати наше горе,
Рясним дощем пекучих сльоз.
№64
Трагічна була ця хвилина,
Годинник життя зупинився.
Це зупинилося серце сина.
О світе темний, сколихнися.
№65
Вибачайте мені всі живущі,
Тихим словом мене пом’яніть.
Сіллю, хлібом вгощаю насущним,
На могилі моїй розділіть.
№66
Тим журавлям нема чого журитись,
Старий вожак додому приведе.
А от мені вже буде тільки снитись
І молодість і літо золоте.
№67
Ти так любив життя,
Та довго не прожив.
Лиш невимовний сум
Навіки нам лишив.
№68
Не забудем тебе ми ніколи,
Пам’ять вічна у наших серцях.
Але важко і гірко до болю.
Що тебе нема поміж нас.
№69
Для тих, хто рідний був і дорогий.
Від тих. Хто буде вічно пам’ятати.
№70
Навіки в серці і думках.
№71
Царице небесна, заступнице миру.
Ти матінку нашу благодаттю покрий.
№72
Слезами не вернуть тебя назад.
Тяжелей утраты не бывает.
Рок судьбы жесток, невыносим
И на сердце боль не утихает.
№73
Так скоро-несподівано.
Як пісня неоспівана.
Життя скінчилося твоє.
№74
Не ждіть мене, мої діти.
Не в зимі, не в літі.
На могилі моїй садіть гарні квіти.
Пам’ятайте, прожила я мало на світі.
№75
Куди пішли Ви, мамо мила,
Ви нас сиротами лишили.
Як промінь передчасно згас.
Хто приголубить, втішить нас.
№76
Блаженні ті, що помирають в Господі.
№77
Болить душа і сльози ллються,
Стражданню нашому нема кінця.
Вас вже в життя не вернути.
Бо сил таких у нас нема.